Прима українського стендапу Лєра Мандзюк у понеділок у Житомирі з великим концертом! Не пропустіть!

Прима української стендап-комедії Лєра Мандзюк у понеділок з великим концертом виступить у Житомирі.

17 червня о 19.00 у Житомирському театрі ім. Кочерги яскрава комікеса із на сто відсотків самобутнім стилем презентує нову програму з найкращих та нових жартів.

— Беріть своїх друзів, близьких і всі приходьте! Бо буде фосо! — у фірмовому закарпатському стилі запрошує Лєра Мандзюк. — Се буде самий чесний стендап із усіх, які я писала і самий смішний з усіх, які ви чули. Нема гарантії, що він буде в ютубі. Тож ваше завдання: купити квитки, покликати друзів, взяти гарний настрій і прийти. Буду рада вас бачити!

Почуття гумору Лєри Мандзюк, її авторський стиль, чесність, щирість та влучність — саме ті складові, завдяки яким на виступах актриси яблуку ніде впасти.

Лєра Мандзюк — саме та неймовірна дівчина, що «розсмішила смішних», ставши переможницею в популярному шоу, та чия велика родина стала відомою на всю країну завдяки дотепним розповідям Лєри.

Закарпатська зірка гумору брала участь у Stand up Battle, «Відкритому мікрофоні», «Жіночому кварталі», а сьогодні збирає повні зали на своїх сольних концертах.

Відкрита та прямолінійна Лєра Мандзюк у своїх стендапах і жартах порушує теми нашої буденності та життя загалом: батьки, стосунки, родичі, друзі, робота, свята, політики…

А нестандартний погляд Лєри на звичайні речі робить її виступи по-справжньому сильними.

— Якщо любите спілкування і її величність імпровізацію — сідайте в перший ряд. Вам сподобається! — гарантують організатори.

Монологи Лєри Мандзюк цитують, її жарти тримають українців на позитивній стороні життя.

А ще Лєра Мандзюк — єдина стендап-комікеса, яка від початку повномасштабного вторгнення не переходила на українську, бо завжди нею говорила.

— Для мене кожен стендап — це свято. Кіть у вас припадає свято на дату, коли стендап, приходьте, будеме святкувати разом! — каже Лєра Мандзюк. — Мені не подобаються календарні свята, які святкують всі і суспільство ніби заставляє мене святкувати тоже. Але мені подобаються свята, які я сама собі роблю. Вихідний день — це маленьке свято. Поїхати в Закарпаття — це свято. Нова сукня — маленьке свято, прочитала хорошу книгу — стає сумно, але хочеться святкувати. Довго не було сонця, воно наче боїться нас, прячеся. А коли з‘явилося — свято, хочеся гарно одітися і йти гуляти. Свято в середині мене — от я про що. Рада цим ділитися.