У сучасному світі для багатьох надзвичайно важливо знайти свою другу половинку, у зв'язку з тим, що суспільство стрімко змінюється, змінюються й певні моральні цінності та норми. Далі на zhytomyr-online.
Дещо з того, що колись здавалося неможливим або недопустимим, сьогодні сприймається як звична річ. Та й взагалі в шаленому темпі життя, в цій повсякденності та побуті вкрай багато самотніх людей, які точно не можуть відчувати себе повністю щасливими.
Кохання, що не згасає
Наразі розповімо про найстаріше подружжя із села Бучі Малинського району. В це важко повірити, але разом їм 176 років. Це дружня родина Журавських. Ганні Йосипівні виповнилося вже 84 роки, а її чоловік Фелікс Михайлович на вісім років старший за неї. За 63 роки спільного життя вже виховують чотирнадцять онуків та шестеро правнуків.
Ця історія кохання, що не згасає, просто зворушує. Вони і в такому поважному віці, і прожили разом понад шість десятиліть, відсвяткувавши і золоте, і діамантове весілля. Та це, зрозуміло ж, не межа. Пара налаштована за кілька років відгуляти діамантове (коли разом вже 65 років). Зворушливо те, що і голова родини, і його чарівна дружина й досі пам'ятають день, коли одружувались. Весілля, як в ті часи й було заведено, гучно й весело гуляли всім селом. Ніби це було лише вчора. Пара навіть перевиконала те, що їм бажали, і прожила, як ми зазначили, вже понад півстоліття разом і давно минуло золоте весілля, до якого їм зичили дожити гості.
Повернувшись трішки в минуле, розповімо, що парубкував пан Фелікс до 28 років. За свою майбутню обраницю хоча й був старший на вісім років, але коханню ж кожен вік підвладний. Та не така вже це й велика різниця, якщо задуматися. Головне ж — почуття. Ще задовго до весілля Ганна на років три поїхала до тітки в столицю — у Київ. Там заробляла на життя на взуттєвій фабриці. Та весь цей час Фелікс все ж згадував щиру, тендітну, добру, гарну дівчину, не забував про неї.
Холостяк на той час жив у батьківській хатині, на той момент залишившись сиротою. Чудово розумів, що в чистій, прибраній, але самотній та пустій домівці потрібна господиня, жіноча рука. Юнак вже просто втомився бути один. І ось одного чудового дня дівчина просто постукала в двері батьківської хати Фелікса і запропонувала хлопцеві чорниць, яких принесла йому, повертаючись з лісу. Якийсь загадковий внутрішній голос, немов покликав дівчину повернутися на свою малу Батьківщину, в рідне село. Тоді парубок і усвідомив, що перед ним стоїть його наречена, його суджена.
Разом і в горі, і радості
Так, у праці, злагоді, господарстві, повсякденних проблемах та турботах і жили всі ці роки. Були, мабуть, найщасливішими людьми на землі, коли у родини з'явилися діти. Звичайно, подружжя поважного віку зізнається, що бувало різне: і ревнощі, і сварки, і негаразди в сім'ї. Та, не дивлячись ні на що, в них вистачило сили, мудрості, терпіння, життєвого досвіду та ще багато-багато чого, аби все пережити разом.
Якби не банально, а для когось, може й пафосно, це не звучало, але вони були завжди поруч — і в горі, і в радості. Домашні світлини яскраво ілюструють щасливу родину: Фелікс та Ганна, їх діти, внуки і правнуки щасливо посміхаються на фото. А на заставці їх телевізору чоловік з дружиною стоять, міцно обіймаючи одне одного. Це вкрай щиро, зворушливо та гарно. Так і хочеться побажати, щоб той, хто шукає кохання, його все ж зустрів, а той, кому випало щастя його пізнати вже, зберіг одне з найсильніших, найсвітліших та найпрекрасніших почуттів у житті!
