В лавах Житомирської 95-ї аеромобільної бригади вже майже рік воює шкільний вчитель, що воював в Донецькому аеропорту та в інших гарячих точках зони АТО.
На сході з перших днів, серед контрактників у роті найстарший, тому й отримав позивний "Дєд".
До лав Житомирської бригади вступив ще раніше, коли в країні було мирно, але, як тільки почалась анексія Криму, відправились боронити півострів.
"8 березня ми виїхали на Крим, стояли під Чонгаром, потім в Добропілля поїхали, а тоді вже почали стріляти в Слов'янську. Зараз і страшно ніби, але не хочеться, щоб сепаратисти захопили не лише дві області, а й інші", - каже "Дєд".
При цьому, боєць зізнається, як тільки постає питання життя та смерті - страх відразу кудись зникає.
"Тільки чуєш постріл, захищаєшся автоматично. Чи біжиш у прикриття,чи відриваєш вогонь. Зовсім не задумуєшся: страшно тобі чи ні. У мене так".
Чим займатиметься герой після війни, ще не вирішив. Та нині мріє, щоб війна найшвидше закінчилася, бо вдома чекають рідні та кохана дружина.
