Досить часто після робочого дня на нас чигає втома, яка не проходить а пізніше зникає бажання працювати, на роботу не хочеться йти взагалі, постійна роздратованість, незадоволення, нервові зриви і низька продуктивність праці. Що це? Депресія? Хвороба? Скоріше за все у вас «синдром супермена» або емоційне вигорання.
Що це – спробуємо розібратися, стисло підсумувавши коментарі психологів.
1. Через це проходять усі
Неважливо, чи ви професіонал, чи новачок, чи за плечима шмат стажу – ця хвиля рано чи пізно накриє. І звинувачувати себе в цьому так само безглуздо, як нарікати на дощ чи сніг. Головне – вчасно відповзти і затаїтися. Тобто, перестати робити все, а делегувати частину обов’язків та відпочити.
2. Професії «групи ризику»
Це всі, хто працює з людьми. Особливо, якщо ці люди мають хвороби чи певні проблеми (лікарі, вчителі, соціальні працівники). В принципі, вигоранню підлягають і айтішніки, адже в процесі роботи спілкуються з людьми, які не дуже компетентні у сфері високих технологій. А це напружує. І сильно.
3. Низька оплата праці
Вся соціальна сфера в Україні – десь за межами добра і зла. Мотивувати себе до праці можна як завгодно, вона все одно при такому рівні оплати залишатиметься волонтерською. Відновлювання ресурсів – затратна річ. Філіжанка кави з друзями, відпустка десь на морі чи гарна їжа – все це коштує. А якщо у вас зйомне житло, кілька соток городу і одяг з дешевих магазинів – то тут би вижити, а не жити.
4. Низька стандартизація в сфері
Українська медицина тільки-но підбирається до встановлення протоколів лікування. Це значно спростить життя лікарям і пацієнтам. А в соціальній сфері досі не вироблено чітких стандартів дій. І часто обсяг роботи залежить від ентузіазму працівника і чи він хоче та здатний вчинити ще додаткові заходи. 5. Бюрократизація та корупція
Жодна сфера не просякнута такою кількістю звітів та перевірок як соціальна. Часто перевірки та документи перевищують кількість реально виконаних робіт і вбивають мотивацію до будь-якої творчості.
6. Комплекс супермена
В Україні вироблено хибну стратегію, за якої проблему не вирішують, а делегують її «святій компетентній» людині, яка все вирішить. І ця свята людина розривається на всі боки, не в силах вирішити все, що на неї звалилося. Поруч з тим, вона не може сказати «ні», розділити повноваження та проконтролювати виконання. А клієнти – кінцеві споживачі нічого не хочуть робити зі свого боку, а навіщо? Бо поруч є така свята людина.
7. Невміння будувати кордони та піклуватися про себе
Система виховання не вчить нас прислухатися до власних потреб, відчувати, що пора зупинитися та розуміти, що саме ти можеш зробити, а що лежить поза сферами компетенції. Необхідно мати чіткий контакт із супервізором, керівником, іншими членами команди аби вчасно помітити симптоми вигорання та запобігати їм.
- 4 перегляди
