Що покласти у великодній кошик?

Лічені дні залишаються до Великодня – і господині заклопотано шукають наїдки, чим наповнити кошики, з якими підуть до церкви.

Красиві кошики, прикрашені квітами, вишиті серветки, свічки… А що саме треба покласти в кошик, аби освячена їжа приносила благодать та мир? А що не варто класти до кошика і нести до церкви? Коли розпочинати святкове частування?

На всі питання відповідає Сайт Житомира.

1. Хліб. Це символ життя. Хліб вибрав Господь для встановлення Таїнства Євхаристії. Хлібом ми живимо своє тіло, а святим Причастям – душу. Отже в кошик кладемо солодку випічку і несолодку – бабу.
2. М’ясо. Це символ пасхального Агнця, Христа, який був закланий за нас і воскрес. В кошик можна покласти ковбаси, шинку, буженину,  полядвицю, бочок, шпондерок.
3. Набіл (молочне) – яйця, сир твердий, сир м’який (творог) і вироби з нього. Згідно з традиціями, в кошик можна покласти сирну паску з цукатами та родзинками.

Набіл нагадує старозавітну обіцяну ханаанську землю, яка тече молоком та медом. Також це нагадує рай – небесну Вітчизну.

4. Яйця (крашанки, писанки) – це символ нового життя, воскресіння. За легендою, свята Магдалина прийшла до римського імператора Тиверія і проголосила звістку про воскресіння: «Христос Воскрес!» На що імператор відповів, вказуючи на корзину з яйцями, які стояли обіч трону: «Якщо він воскрес, то ці яйця стануть червоними»! І Марія Магдалина подала імператору червоне яйце.

Писанки, на відміну від крашанок бувають звичайні і пусті. Вони розписуються воском і різними фарбами. Писанки можуть зберігатися довгий час і їх прийнято дарувати рідним та близьким, прикрашати домівки і вулиці. Наприклад, в Івано-Франківську і в Ужгороді проходять фестивалі писанкових дерев. Крашанки (галунки, дряпанки) – більш прості у виконанні розфарбовані яйця, якими прийнято ділитися при святковому столі.

5. Сіль. «Ви – сіль землі» - пишеться в Євангелії. Сіль береже продукти від зіпсуття, вона являється символом збереження, вартості.
6. Прикраси. Кошик прикрашають вічнозеленими рослинами (мірт, барвінок, самшит). Накривають кошик зазвичай вишиваним рушником, часто з великодніми мотивами. Це має практичну сторону – захищає їжу від забруднення, а також є і символом праці людських рук, яка є посвячена Богу, оскільки рушничок, яким накривають великодній кошик ніде більше не використовується – він присвячений одному – бути накриттям для кошика з свяченим, він вийнятий зі щоденного вжитку.
7. Свічка. Це символ воскреслого Христа. Вогонь очищає і освітлює. Цю свічку бажано принести додому і запалити при святковому столі.

Що не варто приносити в кошику?

1. Алкоголь. Церква однозначно проти алкоголю у святкові дні і тим паче, він не буде освячуватись.
2. Ніж. Чомусь вважається, що свячене треба різати свяченим. Це забобони, нічого спільного з християнськими звичаями.
3. Предмети розкоші (оливки, ананаси, ікра тощо). Не слід забувати, що великодній кошик має бути не виразом соціального статусу свого власника, а виразом побожності. 
4. Атрибути пікніка (майонез, кетчуп, шампури та інше). Хоч це видається смішним, та часто люди забувають про сенс свята і беруться освячувати все, що мають з собою.

Ці продукти, які стаються видимими знаками невидимої милості, є властиво тими збірними архетипами, які виражають власне смисл Таїнств. Подібно і з тим, що ми несемо до освячення у великодньому кошику. Необхідно завжди пам’ятати про смисл, а не докладати усіх зусиль, щоб сконцентрувати свою увагу на зовнішніх формах. Звичайно, нормально, щоб ці форми були достойними свого призначення, але орієнтованість на зовнішні форми загрожує позбавленням смислового навантаження. Тому, ладнаючи великодній кошик, пам’ятаймо: ми несемо перед Боже обличчя свої дари Богу, як те, що Він нам дав для нашого життя. Тому не перевантажуймо кошик різними витребеньками, а вкладаймо туди те, що дійсно символізує наші потреби, нашу віру і нашу покору перед Богом.

Часто виникає й запитання: як правильно вчинити зі залишками свяченої їжі: шкарлупками з яєць, шкіркою з ковбаси… ?

У старих часах, коли у кожній хаті була, кухня, піч на дрова, залишки свяченого спалювали. Бо не годиться ту річ, яка освячена, викидати в сміття. У теперішніх часах жителям великих міст залишки освяченого стають проблемою. Що з ними робити?

Найкращий спосіб вберегти себе від святотацької поведінки – спалити ці залишки. Якщо це з якихось причин не можливо зробити, то необхідно принаймні їх закопати на місці, яке люди не топчуть. Жителям великого міста слід мати окрему упаковку, бажано таку, що герметично закривається і до часу наступного виїзду на природу зберігати залишки свяченого там, а тоді при нагоді, з належною пошаною або спалити у вогні, або закопати на місці, де люди не топчуть. Один раз освячене – завжди залишається освяченим, тому навіть зі залишками освяченої їди слід поступати з належною пошаною.