Діти – гордість батьків, мама і тато завжди хочуть для них найкращого. Та любов може бути гіперопікою, придушувати самостійність, лідерські якості і розвиток. Американський психолог Тім Елмор виявив типові помилки батьків, які вони допускають у вихованні.
Сайт Житомира зібрав для вас ці помилки, аби ви не припускалися їх а ваші стосунки з дітьми розвивалися в гармонії та любові.
- Ми не дозволяємо дітям ризикувати
Світ повний небезпек. Але дітям потрібно зіткнутися з ними. Якщо граючи на дитячому майданчику дитина не впаде, не розіб’є коліно, потім в дорослому житті вона виросте зі страхами та фобіями, невпевненою та боязкою.
Дітям потрібно кілька разів впасти, щоб зрозуміти, що це не страшно. Треба пережити зраду, перше кохання і першу втрату. Ми просто повинні бути поруч в цей момент.
- Ми надто швидко поспішаємо на допомогу
Діти не вміють того, що вміли їхні однолітки ще 30 років тому. Ми занадто швидко допомагаємо, діти не можуть самостійно вирішити свої проблеми, звикають, що рано чи пізно хтось допоможе. А потім в дорослому житті настає хвилина розчарування, коли зрозуміло, що все прийдеться робити самостійно.
- Ми схвалюємо абсолютно все
Тепер прийнято заохочувати всіх учасників змагань, а не лише переможців. Батьки переоцінюють успіхи дітей і хваляться навіть незначними досягненнями. А потім їм стає незрозуміло, чому так не роблять всі інші, чому він – звичайний, такий як всі.
- Ми надто розбещуємо дітей
Діти можуть і повинні одного дня розчаруватися в вас. Вони не можуть весь час вас любити. Ми не можемо заохочувати дітей до чогось доброго матеріальними речами – лише власним прикладом. Якщо заохочення заслужила одна дитина, а в сім’ї їх декілька – то нам видається, що краще не обділити нікого. І тоді винагорода знецінюється. Речі перестають цінуватися, якщо їх отримано без зусиль чи незаслужено.
- Ми не розповідаємо про власні помилки
Прийде час і діти стануть самостійними. Тоді їм найбільше знадобиться наш досвід. Бажано розповісти про власні невдачі і помилки, та не стільки для того, щоб застерегти, а для того, щоб показати, що ви – не ідеальні, що світ неідеальний, що кожному властиво помилятися. Тоді і свої власні помилки дитина сприйме адекватно.
- Інтелект – не ознака зрілості
Ми думаємо, що якщо дитина інтелектуально обдарована, чи талановита в чомусь, то автоматично є достатньо зрілою для прийняття серйозних рішень. Це далеко не так. Самостійність і виваженість разом з емоційною зрілістю прийдуть пізніше.
- Ми самі не робимо того, чому вчимо дітей
Англійська приповідка каже: «Не виховуй дітей, вони однак будуть схожими на тебе. Виховуй себе». Найкраще виховання – власний приклад.
- 2 перегляди
