Розвивати чи ні? Поради батькам

Українських батьків досягла хвиля «методик раннього розвитку», тепер модно дитину віддавати на різні заняття ледь не з пелюшок. Англійська, математика, усна лічба, плавання, танці… Список можна продовжувати до нескінченності. Та чи це добре для дитини? Чи це забаганки та амбіції батьків?

Спробуємо розібратися. Десять років тому, коли з’явилися кубики Нікітіна, а потім українська версія Зайцевих, а у мам – більше часу в декреті, то вони і займалися з малюками читанням. Потім прийшли картки Домана які показували немовлятам, що тільки стали сидіти. І це нічого, що покоління бабусь, дідусів та батьків показували дітям все, що вони бачать навколо: птахів, собак, дерева і квіти. Чому це саме треба робити з допомогою карточок – не ясно.

У чому полягав принцип раннього навчання й розвитку? Граючи, навчати потроху діточок англійської — у пісеньках, ліплення — з ляльковим театром, читання — за вивісками. Саме в грі, бо завдання було — не навчити дітей предмета, а показати розмаїття світу, навчити мати задоволення від інтелектуальних і творчих занять, поспілкуватися з власними дітьми.

Тепер дітей ведуть на заняття та гуртки після садочка і дивуються, чому вони капризують і не хочуть йти. А ви після довгого робочого дня хочете працювати понаднормово? Ось і дитя не хоче. Бо садочок з його насиченим днем – це і є робота. Зарядка, віршики, пісеньки, малювання, ліплення, англійська чи танці – це все входить в програму садка. І дитині цього цілком вистачає. Інша справа, якщо дитина з певних причин не відвідує садок. Їй потрібне спілкування з однолітками, а ще більше – із старшими дітьми. Лише власної родини не достатньо.

Подивимося на витоки, народну педагогіку

Родини були великі, отже дитина змалечку спілкувалась з людьми різного віку. Іграшок було мало, здебільшого це були виготовлені з природних матеріалів копії дорослих предметів або іграшки, які робила дитина сама: мотанки, ляльки з рослин, насіння тощо. Так розвивалася дрібна моторика та мислення. Безперестанку звучали забавлянки, пісні, колискові. Дитина вчилася говорити, наслідуючи батьків та братів (сестер). Як тільки дитина починала ходити – самостійно досліджувала світ, здебільшого поза домом. Тому вражень вистачало і при цьому сільська дитина не була перевантажена інформацією, на відміну від дітей сьогодення. Вони плавають в інформаційному океані, куди батьки ще підкидають подразників.

Залишіть дітям дитинство

Безтурботне дитинство, наповнене спокоєм і радісним чеканням нового дня. Іграшки, машинки, стрибалочки й квач. Із казками, читаними на ніч матусею, не тому, що так треба, а тому, що так солодко сидіти в мами на руках і не боятися. Попереду довге життя, і все це життя належить учитися. А дитинство промайне швидко, і нехай залишаться про це дитинство чисті, світлі спогади. Якщо цього немає, діти, напхані різноманітними знаннями й навичками, але обділені батьківською увагою й любов’ю, рано чи пізно потрапляють до дитячого психолога.

Практичні поради

1. Не женіться за модою. Вибирайте з усього можливого те, що підійде саме вашому малюку
2. Не скуповуйте всі книги підряд. Дайте дитині засвоїти все поступово
3. Не віддавайте дитину у садок Монтесорі тільки тому, що так роблять ваші подруги. Прочитайте все про методику та визначте, чи вона вам потрібна
4. Не порівнюйте дитину з іншими. Всі вони різні, навчання і розвиток – не спортивні змагання.
5. Не хизуйтеся успіхами дитини. Інакше вона думатиме, що навчається тільки для того, аби її хвалили, або що її люблять тому, що у неї все вдається.
6. Хваліть дитину за успіхи і не карайте за невдачі
7. Не перевантажуйте. Навчання має йти від простого до складного
8. Заохочуйте питання та допитливість. Спонукайте дитину самостійно шукати відповіді
9. Підтримуйте інтерес. Цікавиться динозаврами – купіть книжку про це. Через тиждень цікавлять трактори – розкажіть про це. Хоче малювати – малюйте разом.
10. Просто будьте поруч! Говоріть, показуйте, розказуйте, питайте!