Його мрією був космос. Пам’яті Леоніда Каденюка

Ви є тут

maryna_grytska

Останній день місяця приніс сумну новину: не стало першого (і поки єдиного) космонавта України. Не витримало серце. Він відсвяткував своє 67-річчя і ніщо не віщувало біди, адже, як стверджують друзі Леоніда, він не скаржився на здоров’я, ба більше – бігав щодня 20 кілометрів. Але січневого дня йому стало зле у парку і він помер, не дочекавшись приїзду медиків.

Леонід Каденюк – людина, яка підкорила все своє життя одній меті – космосу. Після польоту Гагаріна ця мрія стала набирати обрисів. Але, щоби наблизитися до неї, хлопцю з Буковини потрібно було пройти складний і довгий шлях. В ті часи радянських спроб підкорити земне тяжіння, всі майбутні космонавти мали бути пілотами екстра-класу. Тож Каденюк вчився пілотувати всі відомі тоді моделі літаків.

Моделі корабля «Буран» зароджувалися ще тоді, в Радянському Союзі, і наш земляк пізніше стане командиром такого корабля. Українець, він обжив цей простір, надав йому рис дому, приніс на борт насіння рослин, це так по-нашому, ростити щось живе навіть там, де немає ні ґрунту, ні повітря. Його досліди з рослинами продовжують і тепер міжнародні команди, напрацювання будуть використані при освоєнні Марсу та Місяця у майбутньому. А можливо, для подолання голоду людство використає і на своїй планеті космічні технології.

Леонід у першому і єдиному своєму польоті відповідав також за вантаж корабля, його логістику, розміщення та економію простору. Але він був готовий посадити корабель самостійно якщо б трапилась позаштатна ситуація.

Він з усією любов’ю українця любив своє, рідне, землю, квіти, небо. І таким болем віддавалися йому новини про війну, напад сусідньої держави. Бо він як і Гагарін бачив нашу планету з глибини космосу, вона прекрасна і беззахисна перед людською злобою і ненавистю.

Каденюк переживав за розвиток космосу, він хотів щоб його працю продовжили інші співвітчизники. В одному з останніх інтерв’ю він зауважив:

«Треба сказати, що Україна — космічна держава, тут без всякого перебільшення. Тому що в Україні повний цикл вироблення космічної техніки, а це надзвичайно важливий критерій, який характеризує країну як космічну державу. Але, на жаль, наша космічна галузь працює, так би мовити, майже в автономному режимі. Держава надзвичайно мало виділяє коштів — на цей рік десь 1 мільйон доларів на всю галузь, на космічні програми. А якщо взяти США, у минулому році було 19 мільярдів доларів».

Тепер коли його не стало, слід заново переосмислити досліди та працю, яка була зроблена. Справа не в увічненні пам’яті, перейменуванні вулиць а в тому, аби його справа жила, аби Житомир і Україна залишалися космічними.

Наш космонавт любив тут бувати. Спілкувався з дітьми, учнями, студентами, дарував музею космонавтики свої речі. Зустрічався з учасниками космічного марафону, розповідав про працю на МКС.

Житомир берегтиме пам’ять про всіх тих, хто бачив зорі так близько.

Може бути цікаво: