Георгій Павлович Мокрицький народився 28 січня 1952 року у родині корінних житомирян. Інтерес до рідного краю з'явився ще в дитинстві: разом зі своїм братом Сергієм вони вирізали та клеїли у зошити газетні статті про Житомир.
У 1974 році отримав вищу освіту. Спочатку працював лектором і референтом товариства «Знання», згодом — журналістом обласної молодіжної газети «Комсомольська зірка» та районної газети «Зоря комунізму». У пострадянський час — відповідальний секретар обласної газети «Житомирський вісник».
Втім не редакційна робота цікавить Георгія Павловича. Весь свій вільний час він проводить в архівах Житомира, Києва, Львова, Москви, Санкт-Петербурга.
У 1983 р. з його ініціативи у міськвиконкомі створюється комісія з топоніміки, яку він очолює протягом багатьох років. На початку 90-х років інститут історії НАН України схвалює розроблену ним концепцію удосконалення топонімічного ландшафту Житомира. Журналіст і дослідник ініціює увічнення пам'яті видатних земляків: Івана Фещенка-Чопівського, Олександра Шумського, Олега Ольжича, В'ячеслава Липинського, Михайла Скорульського, Михайла Усановича та ін. На свій гонорар за архітектурно-краєзнавчий нарис «Житомир» Георгій Павлович встановлює пам'ятну дошку на будинку, в якому у 1918 році працювала Центральна Рада УНР на чолі з Михайлом Грушевським.
Видавнича діяльність Георгія Павловича почалась ще в товаристві «Знання». У 1994 р. він стає завідувачем видавничим відділом КП «Журфонд» Житомирської обласної організації Спілки журналістів України. У 1997 році дружина Г. П. Мокрицького засновує приватне краєзнавче видавництво «Волинь», у якому він працює головним редактором, а згодом — і директором. Саме у цьому видавництві виходить у світ цікава краєзнавча література: «Історія трудових колективів Житомирщини», «Пам'ятки рідного міста», «На карті Житомира», «Видатні постаті Житомирщини».
Разом зі своїм давнім товаришем Сергієм Глабчуком краєзнавець випускає кольоровий фотоальбом «Житомир», у якому текст подається одразу на шести мовах. Ще є у Георгія Павловича книжки для маленьких житомирян: «Розповіді про Житомир» та «Абетка. Житомир». Науковий краєзнавчий доробок автора в цілому становить більше 60 книг, біля тисячі статей і монографію про видатного ботаніка Володимира Липського (у співавторстві з ботаніком Д. М. Доброчаєвою).
У липні 1993 р. Г. Мокрицькому було присвоєно звання «Заслужений журналіст України».
Крім того, він був володарем нагороди «За заслуги перед містом» I, II та III ступенів, а також членом Національної спілки архітекторів України, почесним членом Національної спілки краєзнавців України, головою обласної організації Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури, почесним президентом Малої Академії Краєзнавців, яка працює на базі обласної бібліотеки для дітей Житомирської обласної ради за Програмою «Глобальні бібліотеки в Україні».
Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України»
Георгій Мокрицький помер 26 грудня 2021 року в лікарні, на 70-му році життя; прощання відбулося 29 грудня у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира. Останніми його книжками стали краєзнавчі нариси, видані у «Волині»: «Червоне. З історії містечка» (2019) та «Ліщин. Замальовки з історії містечка» (2020).
15 грудня 2022 року Житомирська міська рада посмертно присвоїла йому звання почесного громадянина міста. Ще в жовтні 2021-го він вирішив передати Житомиру власну книгозбірню — з переданих 2854 примірників у січні 2023 року в бібліотеці на вулиці Хлібній відкрили окрему кімнату його книг.
Доповнено редакцією: вересень 2026
