Життя – це дорога: як жінки подорожують соло

Ви є тут

maryna_grytska

Життя – це дорога. Такі слова зустріли мене, мандрівницю, втомлену і голодну, коли я нарешті відкрила двері гостинного хостелу в Києві, що неподалік залізничного вокзалу. Спершу я не звернула на них уваги. Мало що там на стінах напишуть! Але потім, наступного дня, дякуючи за ніч під дахом, на зручному ліжку, за порцію вівсянки та чаю, я зрозуміла, як мало все ж людині треба. Весь нехитрий скарб вона несе на спині. Йде, дорога стелиться під ноги, очі вдивляються в обрій і власне тоді розумієш: ось воно, життя.

Цю істину пізнали троє чарівних жінок: Анна Петраускене, Марина Распутна та Оксана Кузьменко завітали до Житомира на запрошення Оксани Давиденко та ГО «Скриня корисних справ». Це вже друга зустріч в рамках проекту «Жінки незвичайних професій».

Редакція Житомир-Онлайн розповість, чому саме ці жінки прийшли сьогодні на зустріч і вирішили поділитися своїми знаннями та досвідом з присутніми.

Це не просто мандрівниці. Анна – історикиня, займається археологією. Її робота пов’язана з подорожами та пересуванням по часом карколомній місцевості. Вона сама йшла болотами Полісся, аби прокласти маршрут колегам науковцям.

Марина – волонтерка. Крім основної роботи багато часу присвячує участі в різних міжнародних проектах. Тому вона вміло поєднує суспільно-корисну діяльність, навчання та самоосвіту та звичайну туристичну цікавість. Марина багато розповідала про різні пригоди, які сталися в Індії та країнах Шенгену.

Оксана – мегапозитивна дівчина у різнобарвних шкарпетках, усміхнена та весела, розповідає про автостоп та каучсерфінг. Як до них підступитися? На що звернути увагу? Чи є різниця між стоперами «у них» та «у нас»? Як не перетворити рюкзак у непідйомний снаряд важкоатлета? Їсти чи не їсти? А якщо їсти, то що? І скільки? Відповіді на ці питання виявилися дуже корисними.

Спільна риса героїнь зустрічі – свобода. Оця внутрішня воля, яка дає людині право почувати себе всюди як вдома і легко знаходити друзів. Приймати кожен день як дар, вміти застосовувати те, що на даний момент маєш при собі, не здаватися і бачити кінцевий пункт подорожі – риси, які можна виховати в собі лише полишаючи зону комфорту.

Учасниці сподіваються далі продовжити хто мандри, хто пошуки себе. А книжка «Королева пустелі», яку розіграли напередодні, надихатиме на нові, незвідані шляхи.

Вулиці, що згадуються: