Свято 8 березня в садочках: від берегині до модниці

Ви є тут

maryna_grytska

8 березня – як день боротьби жінок за рівність і власні права, день солідарності з тими, у кого ці права відібрано, ще за радянських часів поступово перетворився на «жіночий день», «день всіх радянських жінок», а потім трансформувався у свято весни, краси та жіночності. Зараз в Україні офіційно ще в цьому році в цей день надається вихідний (а властиво чотири дні, бо воно припало на четвер), тож святкування триватимуть до понеділка, а далі він вже не вважатиметься святковим. Цьому передувала дискусія на урядовому рівні, на рівні посадовців різного рангу і розмов у соціальних мережах. Але темою даної статті є ретрансляція старих патріархальних зразків вже молодому поколінню, яке і не жило при Радянському Союзі.

Житомир-Онлайн позбирав приклади сценаріїв, які використовуються для дитячих свят у державних дошкільних навчальних закладах. Виявилося, що вони повторюють дихотомічну модель: жінка – мати, берегиня домашнього вогнища і жінка – красуня, модниця, покликання якої – нести в цей світ красу, надихати чоловіків, створювати атмосферу в колективі, приваблювати.

Чому ми зробили такий висновок? Батьки викладали фото так званих ранків у мережі, ділилися віршиками, які задавали дітям вчити музичні керівники та вихователі.

Наприклад, візьмемо дві типові середні групи (вік 4-5 років) садочку Житомира. Група «Ромашка» пішла по шляху «вишиванки-шаровари-віночки-козаки», з огляду на те, що дівчаток в групі вдвічі менше, ніж хлопців, то дівчатка на святі були «просто красивими квіточками» у вишиванках та віночках. Їхнім завданням було – красиво вбиратися та «чекати хлопців аж вернуться із бою додому». Тобто дівчаткам не пропонується йти і захищати Батьківщину, ні, лише чекати, поки хлопці-козаки їх захистять і додому повернуться.

В другій частині свята дівчатам пропонувалося «навести вдома лад» - на швидкість поскладати ляльковий одяг та «галушок наварить» - імітувати процес замісу тіста і приготування їжі. Все це перегукувалося з піснями про матусю, яка «ночами  не спить» і «турбується про родину».

В аналогічній групі «Веселка», де гендерний розподіл був обернено пропорційний, хлопців лише троє, вирішили зіграти на назві групи і вдягти дівчаток у сукні з капелюшками різних кольорів від червоного до фіолетового. Дівчата співали, танцювали, імітували збирання квітів, по черзі бажали мамам здоров’я, краси, багатства, а хлопці виконували роль мовчазних статистів. Дівчата мали у ігровій формі показати, що носить жінка (на вибір – спідниці, плаття), вдягти ляльок відповідно. Єдина радість – позмагатися з хлопцями у спритності: закинути м’ячики у обручі. Хоч сукні в такій справі явно заважали.

Жодного слова про жінок – героїнь, науковиць, письменниць, захисниць. Така сумна картина – майже повсюди у житомирських садках. А як додати вірші – недолугі, або криво перекладені з російської, то у дітей крім хибних уявлень про гендерні ролі, ще й художній несмак сформується. Ось наприклад, чи легко вивчити таке:

«Бажаю сто років на світі прожити, бажаю ніколи тобі не хворіти. Тебе обіцяю я вірно любити, завжди поважати і в гості ходити». Або: «ми в кімнаті приберем, приберем, чисто в хаті підметем, підметем. Все під силу нам, маминим помічникам».  Останній віршик говорили лише дівчатка. Очевидно, хлопці не підмітають і мамі не допомагають.

Як бачимо, роботи у цій галузі ще багато, розробляти нові сценарії, міняти календарні плани, шукати нові підходи. Чи готові ми йти з пропозиціями до дитячих закладів чи й надалі у голови дітей вкладатимуть хибні уявлення та стереотипи?

Шляхи вирішення проблеми запропонувала Олена Стрельник у своїй статті. Вирішуватиме кожен у власній родині. 

Може бути цікаво: